А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко, хоч Майдан ридав… І з кров´ю перемішана сльоза…. А батько сина ще не відпускав.. Й заплакав Бог, побачивши загін: Спереду – сотник, молодий, вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній-сивий-сивий.. І рани їхні вже не їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21 лютого 2014 р.)
У ці дні вісім років тому на Майдані тривали найбільш драматичні й криваві події в роки Незалежної України. 18 лютого 2014 р. в центрі Києва у відповідь на спробу мирного виступу демонстрантів спецпідрозділи МВС застосували проти учасників Євромайдану спочатку водомети та сльозогінний газ, а потім – вогнепальну зброю та бронетранспортери.
На ранок наступного дня кількість жертв з боку учасників акції протесту складала 23 людини, ще 9 загинули протягом 19 лютого. 20 лютого увійшло в історію як «кривавий четвер» – саме цього дня Майдан під снайперським обстрілом пішов у наступ, аби повернути втрачені днем раніше позиції. Тоді (здебільшого на вулиці Інститутській) загинули 47 протестувальників.
Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це сльози нашої нації і душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас, за те, що перевернули свідомість українців, змусивши їх боротися й добиватися.
Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих громадян, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави під час подій Революції Гідності, тих, хто ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України.
